- обіцяти
- [об'іц’а/тие]
-ц'а/йу, -ц'а/йеиш
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
обіцяти
Смотреть что такое "обіцяти" в других словарях:
наобіцяти — я/ю, я/єш, док., перех., розм. Багато пообіцяти … Український тлумачний словник
обіцяти — я/ю, я/єш, недок., перех. і без додатка. 1) Давати обіцянку кому небудь; зобов язуватися зробити щось, діяти певним чином. || Запевняти кого небудь, що він одержить, матиме щось. 2) Подавати надії на що небудь; провіщати що небудь … Український тлумачний словник
пообіцяти — я/ю, я/єш, док., перех., з інфін. або спол. що і без додатка. Дати обіцянку кому небудь зробити щось або дати що небудь. || Запевнити когось у здійсненні чого небудь; висловити передбачення про здійснення чогось. || Висловити погрозу … Український тлумачний словник
приобіцяти — див. приобіцювати … Український тлумачний словник
наобіцяти — дієслово доконаного виду розм … Орфографічний словник української мови
обіцяти — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
пообіцяти — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
приобіцяти — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
цятина — іменник жіночого роду розм … Орфографічний словник української мови
цятинка — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
